Стоматологічний цемент може виконувати різні функції: фіксувати ортопедичну конструкцію, тимчасово закривати порожнину, створювати підкладку або відновлювати дефект твердих тканин. Тому вибір матеріалу починається не з торгової назви, а з клінічного завдання, строку використання, матеріалу конструкції та стану опорного зуба.
Універсального цементу для всіх ситуацій немає. Матеріал для тимчасової пломби повинен легко видалятися, тоді як цемент для постійної фіксації має забезпечувати стабільність, низьку розчинність і достатню механічну міцність.
За якими параметрами обирають цемент
Перед використанням матеріалу оцінюють:
- тимчасовий або постійний характер реставрації;
- тип ортопедичної конструкції;
- матеріал коронки, вкладки чи накладки;
- висоту та ретенційну форму кукси;
- можливість повноцінної ізоляції;
- товщину цементної плівки;
- необхідність адгезивної фіксації;
- стан пульпи та дентину;
- потребу в подальшому знятті конструкції.
Для низькоретенційних препарувань механічного утримання може бути недостатньо, тому потрібен адгезивний цемент. При тимчасовій фіксації, навпаки, надмірна міцність ускладнить контрольоване зняття конструкції.
Основні типи стоматологічних цементів
Цинк-фосфатні цементи
Цинк-фосфатний цемент є класичним матеріалом для постійної фіксації металевих і металокерамічних конструкцій.
Його переваги:
- висока міцність на стиск;
- мала товщина плівки;
- тривалий клінічний досвід;
- прогнозована техніка замішування;
- доступність.
Цемент не утворює хімічного зв’язку з емаллю або дентином. Фіксація залежить від мікромеханічної ретенції та правильної форми препарування.
Обмеження:
- початкова кислотність;
- відсутність адгезії до тканин зуба;
- крихкість;
- потреба у точному співвідношенні порошку й рідини;
- чутливість до техніки замішування.
Матеріал доцільний для ретенційних металевих і металокерамічних конструкцій, коли не потрібна адгезивна фіксація.
Полікарбоксилатні цементи
Полікарбоксилатний цемент хімічно взаємодіє з кальцієм твердих тканин зуба. Його кислотність швидко знижується після замішування, тому матеріал вважається менш подразнювальним для пульпи, ніж традиційний цинк-фосфатний цемент.
Переваги:
- хімічна адгезія до емалі й дентину;
- відносно добра біосумісність;
- можливість фіксації металевих конструкцій;
- застосування як підкладкового матеріалу.
До обмежень належать короткий робочий час, в’язка консистенція та нижча механічна міцність порівняно з деякими сучасними цементами.
Склоіономерний цемент
Склоіономерний цемент утворює хімічний зв’язок із твердими тканинами зуба та виділяє фториди. Залежно від складу він може застосовуватися для фіксації, підкладок, баз і реставрацій.
Основні переваги:
- адгезія до емалі та дентину;
- виділення фторидів;
- мала товщина плівки у фіксаційних матеріалів;
- відсутність складного адгезивного протоколу;
- зручність для стандартних ортопедичних конструкцій.
Склоіономер чутливий до вологи на початковому етапі затвердіння та до пересушування поверхні. Надлишок вологи може погіршити структуру матеріалу, а дегідратація — спричинити тріщини.
Склоіономерний цемент використовують для:
- фіксації металевих і металокерамічних коронок;
- фіксації ортодонтичних кілець;
- підкладок;
- реставрацій некритично навантажених ділянок;
- окремих дитячих і геріатричних протоколів.
Для керамічних реставрацій із недостатньою ретенцією звичайного склоіономерного цементу може бути недостатньо.
Смоломодифіковані склоіономерні цементи
Смоломодифікований склоіономер поєднує кислотно-основну реакцію традиційного склоіономеру з полімеризацією смоляного компонента.
Порівняно зі звичайним склоіономером він може мати:
- вищу початкову міцність;
- нижчу чутливість до раннього контакту з вологою;
- кращу стійкість до розчинення;
- зручніший контроль затвердіння;
- стабільнішу клінічну консистенцію.
Його застосовують для фіксації металевих, металокерамічних і частини високоміцних керамічних конструкцій відповідно до рекомендацій виробника.
Для тонких керамічних реставрацій і матеріалів, чутливих до внутрішнього напруження, тип цементу потрібно погоджувати з інструкцією виробника конструкції.
Композитні цементи
Композитні, або смоляні, цементи використовують для адгезивної фіксації. Вони забезпечують високу міцність і низьку розчинність, але потребують ретельної підготовки зуба та внутрішньої поверхні реставрації.
Показання:
- керамічні вініри;
- вкладки та накладки;
- склокерамічні коронки;
- адгезивні мостоподібні конструкції;
- конструкції з недостатньою механічною ретенцією;
- скловолоконні штифти.
Композитні цементи поділяють за способом полімеризації:
- світлового твердіння — для тонких і світлопроникних реставрацій;
- подвійного твердіння — для конструкцій, крізь які світло проходить обмежено;
- хімічного твердіння — для ділянок без достатнього доступу світла.
Результат залежить від сумісності цементу з адгезивом, праймером і матеріалом реставрації.
Самоадгезивні композитні цементи
Самоадгезивні цементи спрощують протокол, оскільки не завжди потребують окремого протравлювання та нанесення адгезиву.
Вони зручні для фіксації:
- металевих і металокерамічних коронок;
- цирконієвих конструкцій;
- внутрішньокореневих штифтів;
- реставрацій із достатньою механічною ретенцією.
Для вінірів, тонких накладок і конструкцій із критично низькою ретенцією повний адгезивний протокол зазвичай забезпечує надійніше з’єднання.
Тимчасові цементи
Тимчасовий цемент використовують для короткострокової фіксації ортопедичних конструкцій або герметичного закриття порожнини між етапами лікування.
Основні вимоги:
- достатня герметичність;
- стійкість до жувального навантаження;
- просте внесення;
- контрольоване видалення;
- мінімальний вплив на тканини зуба;
- сумісність із подальшим лікуванням.
Тимчасові цементи можуть бути евгенольними та безевгенольними.
Евгенольні матеріали
Евгенол може мати заспокійливий вплив на пульпу, але його залишки здатні негативно впливати на полімеризацію смоляних адгезивів і композитних цементів.
Тому перед подальшою адгезивною фіксацією доцільніше використовувати безевгенольний тимчасовий матеріал.
Безевгенольні цементи
Безевгенольні матеріали застосовують для тимчасових коронок, мостів і конструкцій, які надалі планують фіксувати композитним цементом.
У категорії ортопедичних матеріалів представлені безевгенольні цементи для тимчасової фіксації ортопедичних конструкцій.
Тимчасове пломбування порожнини
Матеріали для тимчасової пломби відрізняються від цементів для фіксації коронок. Вони повинні герметично закривати ендодонтичний доступ або каріозну порожнину між візитами.
Plastor — готовий тимчасовий цемент, який твердне при контакті зі слиною. Матеріал призначений для тимчасового закриття порожнин, витримує жувальне навантаження та легко видаляється перед наступним етапом лікування.
Його можна використовувати:
- між етапами ендодонтичного лікування;
- для короткочасного закриття доступу;
- після внесення медикаменту в канал;
- як тимчасову пломбу до постійної реставрації.
Для надійної герметизації шар матеріалу повинен мати достатню товщину. У глибокій порожнині простір над ватною кулькою або внутрішньоканальним медикаментом потрібно планувати заздалегідь.
Тимчасовий і постійний цемент: ключова різниця
Тимчасовий цемент має утримувати конструкцію або закривати порожнину протягом обмеженого строку, але дозволяти контрольоване видалення.
Постійний цемент повинен:
- протистояти розчиненню;
- витримувати функціональне навантаження;
- зберігати крайову герметичність;
- відповідати матеріалу реставрації;
- забезпечувати механічну або адгезивну ретенцію.
Використання постійного цементу для тимчасової конструкції може ускладнити її зняття. Тимчасовий матеріал для остаточної фіксації не забезпечить необхідної довготривалої стабільності.
Таблиця: клінічна ситуація та тип цементу
| Клінічна ситуація | Доцільний тип цементу | Що врахувати |
|---|---|---|
| Тимчасове закриття ендодонтичного доступу | Готовий тимчасовий цемент | Товщина шару, герметичність, строк між візитами |
| Тимчасова коронка перед постійною фіксацією | Безевгенольний тимчасовий цемент | Не повинен перешкоджати адгезивному протоколу |
| Металева коронка з доброю ретенцією | Цинк-фосфатний, склоіономерний або смоломодифікований склоіономерний | Висота кукси, стан пульпи, контроль вологи |
| Металокерамічна коронка | Склоіономерний, смоломодифікований або композитний цемент | Ретенційність препарування |
| Цирконієва коронка | Смоломодифікований склоіономерний, самоадгезивний або композитний цемент | Матеріал цирконію, ретенція, підготовка поверхні |
| Керамічний вінір | Світлотверднучий композитний цемент | Відтінок, товщина кераміки, повна ізоляція |
| Керамічна вкладка чи накладка | Композитний цемент світлового або подвійного твердіння | Протравлювання кераміки та адгезивний протокол |
| Скловолоконний штифт | Композитний цемент подвійного твердіння | Полімеризація в глибині каналу |
| Ортодонтичне кільце | Склоіономерний або спеціальний ортодонтичний цемент | Вологоконтроль і виділення фторидів |
| Підкладка під реставрацію | Склоіономерний або спеціальний лайнер | Глибина порожнини та товщина матеріалу |
Вибір цементу для цирконієвих конструкцій
Цирконій не протравлюється плавиковою кислотою так, як склокераміка. Для адгезивної фіксації внутрішню поверхню обробляють за протоколом виробника, часто із застосуванням піскоструминної обробки та праймера з MDP-мономером.
Якщо препарування має достатню висоту, правильну конусність і виражену ретенцію, може бути достатньо неадгезивного або самоадгезивного цементу.
При короткій куксі, надмірній конусності або обмеженій площі утримання перевагу надають композитній адгезивній фіксації.
Вибір цементу для склокераміки
Склокерамічні реставрації, зокрема вініри, вкладки та накладки, зазвичай фіксують композитними цементами.
Внутрішня поверхня може потребувати:
- Протравлювання плавиковою кислотою.
- Промивання та висушування.
- Нанесення силану.
- Застосування адгезиву або праймера.
- Внесення композитного цементу.
- Видалення надлишків і полімеризації.
Точний протокол залежить від складу кераміки та інструкції виробника. Цирконій і склокераміка потребують різної підготовки.
Товщина цементної плівки
Надмірний шар цементу може:
- перешкоджати повній посадці конструкції;
- збільшувати висоту прикусу;
- створювати внутрішнє напруження;
- погіршувати крайове прилягання;
- збільшувати кількість під’ясенних надлишків.
В’язкість матеріалу, робочий час і тиск під час посадки повинні дозволяти конструкції повністю зайняти заплановане положення.
Перед фіксацією потрібно перевірити пасивну посадку реставрації без цементу. Матеріал не повинен компенсувати помилки лабораторного виготовлення або препарування.
Контроль вологості
Різні цементи мають різну чутливість до вологи.
Для композитного цементу критична повна ізоляція, оскільки забруднення слиною або кров’ю погіршує адгезію.
Традиційний склоіономер також потребує контролю середовища:
- надлишок вологи на ранньому етапі пошкоджує поверхню;
- пересушування може спричинити дегідратацію;
- забруднення під час посадки погіршує крайову герметичність.
Матеріал потрібно обирати з урахуванням того, чи реально забезпечити необхідний рівень ізоляції у конкретній клінічній ділянці.
Видалення надлишків
Час видалення надлишків залежить від типу цементу. Занадто раннє очищення може витягнути матеріал із крайової зони, а запізніле — ускладнити видалення та травмувати ясна.
Особливо ретельно перевіряють:
- апроксимальні ділянки;
- під’ясенні краї;
- зону під проміжною частиною мосту;
- поверхні біля імплантатів;
- фуркаційні та дистальні ділянки.
Залишки цементу навколо імплантатів можуть підтримувати запалення периімплантних тканин, тому обсяг матеріалу та глибину краю реставрації потрібно контролювати.
Типові помилки
Найчастіші помилки під час роботи із цементами:
- вибір матеріалу без урахування типу реставрації;
- використання евгенольного цементу перед адгезивною фіксацією;
- порушення пропорції компонентів;
- робота після завершення робочого часу;
- неправильна підготовка внутрішньої поверхні конструкції;
- недостатня ізоляція;
- надмірна кількість цементу;
- неповна посадка коронки;
- залишення надлишків під яснами;
- функціональне навантаження до завершення затвердіння.
Усі компоненти системи — цемент, адгезив, праймер і реставраційний матеріал — повинні бути сумісними.
Як сформувати асортимент цементів для клініки
Для щоденної практики доцільно мати:
- матеріал для тимчасового пломбування порожнин;
- безевгенольний цемент для тимчасових коронок;
- склоіономерний або смоломодифікований цемент для стандартної фіксації;
- самоадгезивний композитний цемент;
- цемент подвійного твердіння для непрозорих конструкцій і штифтів;
- світлотверднучий цемент для вінірів;
- відповідні праймери для цирконію, металу та склокераміки.
Вибір матеріалу має відповідати реальним ортопедичним і реставраційним протоколам клініки. В категоріях ортопедичних матеріалів і реставраційних матеріалів Kvipst можна підібрати цементи для тимчасової фіксації, пломбування та інших клінічних завдань.
